Становище в освіті в нашому краї у кінці ХІХ – початку ХХ ст. можна охарактеризувати словами одного з сучасників :”просвещениє народу нашого вирного так задовго мгла прикрито держала, тому головною причиною били панове, коториє за часов панщини, за часов владения над бідними подданами перед роком 1848, когда все средствия и способи к поднесению общенародного процветания в их руках били, все усилия на тоє звертали, аби корчми світилися, про добиток марний; следственно отсюда наследовало жалобноє невежество народа...” “Нариси...” ст..400). На важке становище в освіті , зокрема оплати праці вчителів вказується в «Листку»: «..в ділі урегулированія жалованія учителей недолга представится предложения сейму, по котрому минимумь учительскаго жалованія опре ділено в 300 гульденов. По чиновственному списку находится 5260 таких учителей, жалованіе котрих не доходить до 300 гульденов»(мова оригіналу.»Листок»,Нр.23, 1 декабря 1891. – фонди Ужгородського краєзнавчого музею. Арх. 11446/23). Ще раніше, в тій таки газеті (Нр.1,1885 від 14 вересня, арх..- 1145/1)вказується на економічну сторону вчительської роботи « печально, но не оспоримо, что не токмо наш народ, но уже и путеводители его священники и учителя находяться в бедственному материальном положении». Однак тут також вказується також на те, що вчитель не має з чим працювати – не має підручників, газет , журналів. «Ми крепко уверени, что нуждаемся в …журналі. Нуждаемся, ибо в настоящее время в Європе уже почти ніт народа без газети, к тому у нас множество таких діл, которие требу ют обяснений». Однак автор тут же вказує на шлях вирішення проблеми: « у нас множество церковних и школьних діл, для того посвятим одну рубрику тому, чтоби указати путь, как привести в цветущее состояние церков і школи наши.» Багато уваги приділяється самій системі освіти. Так в іншому номері «Листка»( Нр.2.1885 від 15 жовтня, арх.. 11451/2) вказується на навчальний процес « Наши школьние лекціи вот такія: учитель входить в школу, помолиться со школьниками, заставить их читати, писати, но и ето по какой – то древний системі – намарають какіе то номери на таблі, далее из скуки, чтоб прошло время , учитель, увидь на стіні изображенія метрических мір, вопрошаеть – « что сесе?», ученик отвечает – «кило», - или «метер», или «литер», далее вопрошает, уазав на изображение физических снарядов – «что сесе?», ученик отвечает: « телеграф», или там «железниця» и прочая, и так кончится лекція. Ніт ни порядка ни системи, потому что нить руководящего ученика». В газеті «Листок» від1 квітня 1886 року є вказівка на спосіб управління школою «… нані народная школи по большей части віроисповедная, для чего и стоять под непосредственним правленім и надзором нашого духовенства. Духовенство распоряджаеться всім, что касается народних школ». Тут же знову вказується на проблеми із забезпеченням освітнього процесу: « … нить даже порядочной азбуки, поелику «Руська Азбука» и « Перва Читанка», употребляема днесь в наших народних школах, есть такая книга, которая употребляется у нас лиш по нужде… Ета книга служить явним доказательством не нашого прогреса, а регреса». В той же час були певні вимоги як до освіти в цілому, так до того, що повинно було бути в навчальному кабінеті. В журналі «Учитель» за №1 від4 квітня 1867 року(арх. – 11483/1, стор.4) йде відповідний опис цих вимог: « в школе повинно бить:
